Спіте, діти, спіте, любі, спіть, не просинайтесь!
Вже не буде мучить згуба, забере вас пташка райська.
Спіте міцно, спіте, діти, янгол божий на порозі,
Вже не буде їсти xтітись і не будуть пуxнуть нозі!
Натопила маковинням, затулила лядку й комин
І в тумані темно-синім заспівала колискову:
Спи, синочку, горепаску, засинай навіки, доню,
То моя остання ласка з материнської долоні.
Ще пограймось навперейми у піжмурки із бідою,
Заxоваємось од неї у сиру земельку, лельки! На вікні свіча миготіла,
Кривді з-за плеча тріпотіла, -
До правди летіла -
Там, де рідний край, де Україну
Голоду нагай шмагав до згину -
Не день, не годину.
Вогником свіча повівала,
Мати дитинча сповивала,
Пісні гомоніла
Про гірку біду, недолю голу,
Про чужу орду кривавочолу -
Бодай скам’яніла.
На вікні свіча догасала,
Мати дитинча колисала -
Не в колисці, ні,
Не в колисці, але у труні ...
Мертві по ровах - їх мільйони,
По німих церквах стогнуть дзвони...
Хто ж то Україні, Боже, нині допоможе?..
На вікні свічі не задути,
Скарги і плачі досі чути -
Усе люди тямлять.
Досі жаль до сліз тих, що не впору
Їх потяв укіс Голодомору,
Тож, вічна їм пам’ять.
На вікні свіча миготіла... В пам ять замордованих.І нам ніколи не забувати,щоб діти не спитали -де ти в цей час був?...коли стане пізно.Радує тільки те,що мої діти пам ятають і поставлять свічку.